«Ні, я жива, я буду вічно жити, я в серці маю те, що не вмира…»

Вшанували пам'ять видатної поетеси і громадської діячки ЛЕСІ УКРАЇНКИ. Квіти були покладені до могили, читали поезію, говорили про її життя і творчість, вшановуючи Божествений Геній видатної представниці свого народу, яка іменем своїм стала його уособленням – Леся Українка.

150 років тому у волинському містечку Звягель з`явилася на світ людина, якій судилося бути лицем нації, її Берегинею, чия творчість стала одним з основоположних каменів української національної ідентичності. Ім`я їй – Леся Українка. «Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте» Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої хворої дівчини. Мимоволі думаєш, що ся дівчина – трохи чи не єдиний мужчина на всю новочасну соборну Україну...» Ці слова Івана Франка як найповніше розкривають усю сутність Лесі Ураїнки і її творчості – жіночна і мужня водночас. ЇЇ творчість є глибоко національною за суттю і в той же час глобального масштабу, позбавлена умовностей часових рамок - її «Лісова пісня» і досі є актуальною і затребуваною на театральних сценах усіх країн і континентів. Наша Леся є тим світлом, яке освітлює весь шлях поступу Української Ідеї. Її поезія, як дорогоцінний камінь, що виблискує на сонці щоразу новими гранями.

Детальніше за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=zMH2CO_V1b4